Літа 7441-го від сотворення світу, літа 1933-го від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані маровиці. А була тільки зла воля
одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих,молодих і дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, а земля – перевернутися
від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми
ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було.
Тож пом’янемо сьогодні, хоч і з запізненням у декілька довгих десятиліть, мовчанням тих
великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії
людської цивілізації голодомору.
Немає коментарів:
Дописати коментар